У пошуках втрачених елементів

Почну з тези, що може здатися комусь спірним: «Традиційне харчування не підходить для сучасних дітей».

Здоров'я дітей та підлітків в нашій країні погіршується настільки стрімко, що час задуматися про національну безпеку. За даними МОЗ, лише 10% дітей і підлітків можуть вважатися практично здоровими.

Дитячий організм - своєрідний маркер стану навколишнього середовища, тому що дуже чутливий до різних зовнішніх факторів, наприклад, недостатнього або надмірного вступу ззовні хімічних елементів (Агаджанян, Скельний, 2001). Учитель, стикаючись з невротичними дітьми, може змінити ситуацію не тільки вдосконаленням педагогічної майстерності, а й зміною харчування і способу життя своїх підопічних (Іванова, 2004).

Приуроченість тих чи інших захворювань до певного регіону пов'язана з певними геохімічними характеристиками навколишнього середовища. Дослідження показують, що багатовікове проживання людських популяцій в звичних умовах середовища проживання визначило не тільки зовнішній вигляд і культурні риси, але і специфічні морфофункціональні характеристики і особливості життєдіяльності організму в цілому (Агаджанян, Скельний, 2001). Порушення балансу хімічних елементів в середовищі впливає на морфологію, розмноження, ріст і розвиток тварин і людини. Наприклад, між показниками смертності від серцево-судинних захворювань і жорсткістю питної води існує зворотний зв'язок (Ноздрюхіна, Гринкевич, 1980).

Значний внесок в сумну статистику дитячих захворювань вносять хвороби недостатності мінеральних речовин (мікроелементози) (Кудрін і ін., 2000). Коли в XIX в. в економічно розвинених країнах став відчуватися брак продуктів харчування через зменшення смертності серед населення, в ґрунт стали вносити ті хімічні елементи, які давали відчутну прибавку врожаю культивованих рослин. Це були переважно азотні, фосфорні, калійні добрива. Відсутні мікроелементи для свого зростання і розвитку рослини стали забирати з ґрунту. Наприклад, після внесення в ґрунт, протягом 14 років, лише азотних добрив зріс паркан врожаями с/г культур з ґрунту міді в 1,2, а цинку - в 1,8 рази (Полянська, Арнаутова, 1987). А підгодівля, протягом 15 років, високими дозами азотних і калійних добрив моркви і соняшника підвищила у них потребу в борі, ячменю - потреба в міді, вики і салату - в молібдені (Поташуева і ін., 1988). Так з року в рік зростав дефіцит макро- і мікроелементів у культивованих рослин і тварин, тобто у всьому ланцюзі харчування людини. Ще більш погіршилася якість продуктів харчування внаслідок їх рафінування. Вони катастрофічно збіднюється мінеральними речовинами, які знаходяться переважно в оболонках зерен, коренеплодів.

В результаті до початку ХХІ ст. в корекції мікроелементних порушень потребує 97% населення нашої країни. На жаль, медичні працівники, як і основна маса населення, не звертають належної уваги на проблему мікроелементних розладів. Погана пам'ять у дітей пов'язана з недоліком в раціоні магнію, цинку, міді, марганцю, хрому, кремнію, йоду при надлишку ртуті і свинцю. Підвищена збудливість - з дефіцитом в раціоні магнію, кальцію, цинку, міді, марганцю, кобальту і високим рівнем свинцю і ртуті. Порушення гостроти зору спостерігається, якщо в їжі мало магнію, кальцію, цинку, міді, марганцю, селену і хрому (Скельний, 2003).

Добре ілюструє наведені вище міркування досвід, відомий в науці під ім'ям «Експерименти Житло-Буд». Лікар Р. Мак-Карісон вивчив харчування народу хунзов, що живуть у північній межі Індії. Це добре складені, красиві люди, дуже спокійні і витривалі. Мак-Карісон розділив тисячі піддослідних щурів на групи і давав їм їжу відповідно до національних традицій англійців, індусів і хунзов. Щури, які отримували дієту жителів Лондона, перехворіли усіма хворобами, що вражають людей цього регіону. Тварини були нервовими, вели себе вкрай агресивно. Щури, що харчувалися, як хунзи, залишалися здоровими і проводили час в іграх. Висновок: «Щури, що живуть в мирі і дружбі між собою, ставали агресивними і пожирали один одного, коли їх позбавляли повноцінної їжі, необхідної для здоров'я».

Як тут не згадати яскравий опис стану дітей з СДУГ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю) (Брехман, 1967): «Діти стають невротичними ... вони схильні до занепокоєння і невгамовності, весь час прагнуть кудись бігти, агресивні в сліпому спонукання до руйнування. Вони заперечують все, протидіють всьому, відмовляються від усього». СДУГ - найпоширеніша зараз форма хронічних порушень поведінки у дітей (до 20%). Причому у хлопчиків гіперактивність спостерігається в 4-6 разів частіше, ніж у дівчаток (Кудрін і ін., 2000). Цей стан розвивається при дефіциті в дієті магнію, цинку, міді, кальцію і марганцю, заліза, калію, кремнію, селену, кобальту, хрому, фосфору. Особливо при дефіциті магнію (імпульсивність, неконтрольоване поведінку під час стресу, дефіцит уваги, моторний дефіцит). У дітей з СДУГ спостерігається також надлишок токсичних металів, в першу чергу свинцю, кадмію, алюмінію, нікелю, ртуті. Харчові продукти з саліцилатами та синтетичні харчові добавки також можуть бути причиною гіперактивності дітей. Підсилює СДУГ і недолік в дієті дітей поліненасичених жирних кислот, якими багаті рослинні жири і жири риб (Хасина і ін., 2001). СДУГ без лікування служить фоном для розвитку в підлітковому або навіть в зрілому віці і більш драматичною неврології: судомного синдрому, епілепсії, алкоголізму, наркоманії.

Згідно з даними доктора А.В. Скельного «їжа, яку в основному споживають наші діти, забезпечує тільки 55% потреби в кальції, 56% - в цинку, 48% - в селен, 43% - в йоді». Три чверті дітей в Україні віднесені до групи ризику щодо дефіциту макро- і мікроелементів, так що це проблема національного масштабу.

Дефіцит мікроелементів посилюється під час зростання потоку іонізуючого випромінювання від Сонця (Іванова, 2004). Після надмірних впливів на багатоклітинний організм факторів зовнішнього середовища будь-якої природи (стресорів) зростає проникність клітинних мембран. При цьому в зовнішнє середовище виділяються біологічно активні речовини, які перш гальмували розвиток бактерій, найпростіших. Створюються сприятливі умови саме для мікрофлори, а не для клітин господаря. Як відомо, r-стратеги (піонерні організми будь-якої спільноти живих організмів) відрізняються високою мінералізацією свого тіла. К-стратегам (організмам зрілого спільноти) потрібно більше вуглецю в їжі, ніж r-стратегам. Тому правомірно зробити висновок, що в періоди зростання сонячної активності людині потрібно дієта з великим рівнем мінеральних речовин, і в першу чергу кремнію, ніж в роки спокійного Сонця. Дієта з високим вмістом макро- і мікроелементів, особливо кремнію, але більш низьким рівнем вуглецю надасть під час сонячних злив необхідні речовини саме клітинам хазяїна, а не численної раті мікроорганізмів, що мешкають в його тілі. Так можна запобігти дистрес у людей в цей період, а значить, епідемії інфекційних захворювань і нервових розладів у великих мас населення.

Л.Р. Ноздрюхіна і Н.І. Гринкевич (1980) проаналізували хімічний склад рослин, якими здавна користувалися в народі, як ліками. Виявилося, що ці рослини є концентраторами саме відсутніх в цьому регіоні мінеральних речовин. Мінеральні макро- і мікроелементи з рослин добре засвоюються організмом людини. З цього можна зробити висновок, що в їжу варто вживати якомога більше різноманітних живих організмів, яких мінімально торкнулася наша цивілізація. Тільки споживати їх варто профілактично, не чекаючи гіпомікроелементозів. Допоможуть заповнити недолік мінеральних речовин в дієті морепродукти, особливо водорості, а також дикоросів, адже лікарські трави - природні концентратори мікроелементів.

Ось список лікарських рослин, які концентрують в собі ті чи інші мікроелементи. До рослин-сверхконцентраторам цинку відносяться: алое, береза, перстач, лавровишня, сухоцвіт, якірці. Чимало цинку містять також: низка, чистотіл, фіалка польова. Сверхконцентратори заліза: безсмертник італійський, зайцегуб п'янкий, лобелія роздута, марена фарбувальна, синюхи блакитної, сухоцвіт болотний. Мідь концентрують такі лікарські рослини: вздутоплодник, перстач прямостоячий, лобелія роздута, марена фарбувальна, сухоцвіт болотний, чайний кущ китайський. Кубишка, шипшина, черемха є джерелами кобальту. Молібдену багато в багні звичайному, барвінку малому, горці пташиному, кропиві дводомної, жостеру проносного, м'яті перцевої. Нікель акумулюється в динному дереві, жовтому мачку, пустирнику серцевому. Кращими джерелами хрому є пивні дріжджі, чимало його і в диоскореї японській. Стронцій міститься в анісі, бадані, горці зміїному, брусниці, родовику, дубі та зайцегубі. Літій - в касії, алої, беладоні. Селен накопичується в чистотілі, суниці, ромашці, шипшині. Концентраторами срібла є мати-й-мачуха, чистотіл, конвалія, наперстянка, синюха, брусниця, кріп, женьшень, арніка. Золото накопичується в жовтушнику сірому.

Зараз ми так виснажили ґрунт, що традиційні продукти харчування не дають необхідних мінеральних речовин у доступній, засвоюваній формі. Діти, що йдуть нам на зміну, демонструють, що їжа батьків і дідів для них непридатна.

Нам належить знайти ті форми харчування дітей, які допоможуть їм оздоровитися!