У пошуках втрачених елементів
Почну з тези, що може здатися комусь спірним: «Традиційне
харчування не підходить для сучасних дітей».
Здоров'я дітей та підлітків в нашій країні погіршується
настільки стрімко, що час задуматися про національну безпеку. За даними МОЗ,
лише 10% дітей і підлітків можуть вважатися практично здоровими.
Дитячий організм - своєрідний маркер стану навколишнього середовища,
тому що дуже чутливий до різних зовнішніх факторів, наприклад, недостатнього
або надмірного вступу ззовні хімічних елементів (Агаджанян, Скельний, 2001).
Учитель, стикаючись з невротичними дітьми, може змінити ситуацію не тільки
вдосконаленням педагогічної майстерності, а й зміною харчування і способу життя
своїх підопічних (Іванова, 2004).
Приуроченість тих чи інших захворювань до певного регіону
пов'язана з певними геохімічними характеристиками навколишнього середовища. Дослідження
показують, що багатовікове проживання людських популяцій в звичних умовах
середовища проживання визначило не тільки зовнішній вигляд і культурні риси,
але і специфічні морфофункціональні характеристики і особливості життєдіяльності
організму в цілому (Агаджанян, Скельний, 2001). Порушення балансу хімічних
елементів в середовищі впливає на морфологію, розмноження, ріст і розвиток
тварин і людини. Наприклад, між показниками смертності від серцево-судинних
захворювань і жорсткістю питної води існує зворотний зв'язок (Ноздрюхіна,
Гринкевич, 1980).
Значний внесок в сумну статистику дитячих захворювань
вносять хвороби недостатності мінеральних речовин (мікроелементози) (Кудрін і
ін., 2000). Коли в XIX в. в економічно розвинених країнах став відчуватися брак
продуктів харчування через зменшення смертності серед населення, в ґрунт стали
вносити ті хімічні елементи, які давали відчутну прибавку врожаю культивованих
рослин. Це були переважно азотні, фосфорні, калійні добрива. Відсутні
мікроелементи для свого зростання і розвитку рослини стали забирати з ґрунту.
Наприклад, після внесення в ґрунт, протягом 14 років, лише азотних добрив зріс
паркан врожаями с/г культур з ґрунту міді в 1,2, а цинку - в 1,8 рази
(Полянська, Арнаутова, 1987). А підгодівля, протягом 15 років, високими дозами
азотних і калійних добрив моркви і соняшника підвищила у них потребу в борі,
ячменю - потреба в міді, вики і салату - в молібдені (Поташуева і ін., 1988).
Так з року в рік зростав дефіцит макро- і мікроелементів у культивованих рослин
і тварин, тобто у всьому ланцюзі харчування людини. Ще більш погіршилася якість
продуктів харчування внаслідок їх рафінування. Вони катастрофічно збіднюється
мінеральними речовинами, які знаходяться переважно в оболонках зерен,
коренеплодів.
В результаті до початку ХХІ ст. в корекції
мікроелементних порушень потребує 97% населення нашої країни. На жаль, медичні працівники, як
і основна маса населення, не звертають належної уваги на проблему
мікроелементних розладів. Погана пам'ять у дітей пов'язана з недоліком в
раціоні магнію, цинку, міді, марганцю, хрому, кремнію, йоду при надлишку ртуті
і свинцю. Підвищена збудливість - з дефіцитом в раціоні магнію, кальцію, цинку,
міді, марганцю, кобальту і високим рівнем свинцю і ртуті. Порушення гостроти
зору спостерігається, якщо в їжі мало магнію, кальцію, цинку, міді, марганцю,
селену і хрому (Скельний, 2003).
Добре ілюструє наведені вище міркування досвід, відомий в
науці під ім'ям «Експерименти Житло-Буд». Лікар Р. Мак-Карісон вивчив
харчування народу хунзов, що живуть у північній межі Індії. Це добре складені,
красиві люди, дуже спокійні і витривалі. Мак-Карісон розділив тисячі
піддослідних щурів на групи і давав їм їжу відповідно до національних традицій
англійців, індусів і хунзов. Щури, які отримували дієту жителів Лондона, перехворіли
усіма хворобами, що вражають людей цього регіону. Тварини були нервовими, вели
себе вкрай агресивно. Щури, що харчувалися, як хунзи, залишалися здоровими і
проводили час в іграх. Висновок: «Щури, що живуть в мирі і дружбі між собою,
ставали агресивними і пожирали один одного, коли їх позбавляли повноцінної їжі,
необхідної для здоров'я».
Як тут не згадати яскравий опис стану дітей з СДУГ
(синдром дефіциту уваги з гіперактивністю) (Брехман, 1967): «Діти стають
невротичними ... вони схильні до занепокоєння і невгамовності, весь час
прагнуть кудись бігти, агресивні в сліпому спонукання до руйнування. Вони
заперечують все, протидіють всьому, відмовляються від усього». СДУГ -
найпоширеніша зараз форма хронічних порушень поведінки у дітей (до 20%). Причому
у хлопчиків гіперактивність спостерігається в 4-6 разів частіше, ніж у дівчаток
(Кудрін і ін., 2000). Цей стан розвивається при дефіциті в дієті магнію, цинку,
міді, кальцію і марганцю, заліза, калію, кремнію, селену, кобальту, хрому,
фосфору. Особливо при дефіциті магнію (імпульсивність, неконтрольоване
поведінку під час стресу, дефіцит уваги, моторний дефіцит). У дітей з СДУГ
спостерігається також надлишок токсичних металів, в першу чергу свинцю, кадмію,
алюмінію, нікелю, ртуті. Харчові продукти з саліцилатами та синтетичні харчові
добавки також можуть бути причиною гіперактивності дітей. Підсилює СДУГ і
недолік в дієті дітей поліненасичених жирних кислот, якими багаті рослинні жири
і жири риб (Хасина і ін., 2001). СДУГ без лікування служить фоном для розвитку
в підлітковому або навіть в зрілому віці і більш драматичною неврології:
судомного синдрому, епілепсії, алкоголізму, наркоманії.
Згідно з даними доктора А.В. Скельного «їжа, яку в
основному споживають наші діти, забезпечує тільки 55% потреби в кальції, 56% -
в цинку, 48% - в селен, 43% - в йоді». Три чверті дітей в Україні віднесені до
групи ризику щодо дефіциту макро- і мікроелементів, так що це проблема
національного масштабу.
Дефіцит мікроелементів посилюється під час зростання
потоку іонізуючого випромінювання від Сонця (Іванова, 2004). Після надмірних
впливів на багатоклітинний організм факторів зовнішнього середовища будь-якої
природи (стресорів) зростає проникність клітинних мембран. При цьому в зовнішнє
середовище виділяються біологічно активні речовини, які перш гальмували
розвиток бактерій, найпростіших. Створюються сприятливі умови саме для
мікрофлори, а не для клітин господаря. Як відомо, r-стратеги (піонерні
організми будь-якої спільноти живих організмів) відрізняються високою мінералізацією
свого тіла. К-стратегам (організмам зрілого спільноти) потрібно більше вуглецю
в їжі, ніж r-стратегам. Тому правомірно зробити висновок, що в періоди
зростання сонячної активності людині потрібно дієта з великим рівнем
мінеральних речовин, і в першу чергу кремнію, ніж в роки спокійного Сонця.
Дієта з високим вмістом макро- і мікроелементів, особливо кремнію, але більш
низьким рівнем вуглецю надасть під час сонячних злив необхідні речовини саме
клітинам хазяїна, а не численної раті мікроорганізмів, що мешкають в його тілі.
Так можна запобігти дистрес у людей в цей період, а значить, епідемії
інфекційних захворювань і нервових розладів у великих мас населення.
Л.Р. Ноздрюхіна і Н.І. Гринкевич (1980) проаналізували
хімічний склад рослин, якими здавна користувалися в народі, як ліками.
Виявилося, що ці рослини є концентраторами саме відсутніх в цьому регіоні
мінеральних речовин. Мінеральні макро- і мікроелементи з рослин добре
засвоюються організмом людини. З цього можна зробити висновок, що в їжу варто вживати
якомога більше різноманітних живих організмів, яких мінімально торкнулася наша
цивілізація. Тільки споживати їх варто профілактично, не чекаючи
гіпомікроелементозів. Допоможуть заповнити недолік мінеральних речовин в дієті
морепродукти, особливо водорості, а також дикоросів, адже лікарські трави -
природні концентратори мікроелементів.
Ось список лікарських рослин, які концентрують в собі ті
чи інші мікроелементи. До рослин-сверхконцентраторам цинку відносяться: алое,
береза, перстач, лавровишня, сухоцвіт, якірці. Чимало цинку містять також:
низка, чистотіл, фіалка польова. Сверхконцентратори заліза: безсмертник
італійський, зайцегуб п'янкий, лобелія роздута, марена фарбувальна, синюхи
блакитної, сухоцвіт болотний. Мідь концентрують такі лікарські рослини: вздутоплодник,
перстач прямостоячий, лобелія роздута, марена фарбувальна, сухоцвіт болотний,
чайний кущ китайський. Кубишка, шипшина, черемха є джерелами кобальту.
Молібдену багато в багні звичайному, барвінку малому, горці пташиному, кропиві
дводомної, жостеру проносного, м'яті перцевої. Нікель акумулюється в динному
дереві, жовтому мачку, пустирнику серцевому. Кращими джерелами хрому є пивні
дріжджі, чимало його і в диоскореї японській. Стронцій міститься в анісі, бадані,
горці зміїному, брусниці, родовику, дубі та зайцегубі. Літій - в касії, алої,
беладоні. Селен накопичується в чистотілі, суниці, ромашці, шипшині.
Концентраторами срібла є мати-й-мачуха, чистотіл, конвалія, наперстянка,
синюха, брусниця, кріп, женьшень, арніка. Золото накопичується в жовтушнику
сірому.
Зараз ми так виснажили ґрунт, що традиційні продукти
харчування не дають необхідних мінеральних речовин у доступній, засвоюваній
формі. Діти, що йдуть нам на зміну, демонструють, що їжа батьків і дідів для
них непридатна.
Нам належить знайти ті форми харчування дітей, які
допоможуть їм оздоровитися!
на Агровекторі
Відгуки про компанію
